СПОВІДЬ-МОЛИТВА

Я ходив із іншими жінками,

Не була стосунків то краса.

Ти одна стоїш понад віками,

Як Богиня світла в небесах.

               ЗЕЛЕНІ СВЯТА

В кімнаті розливає запах м`ята,

Не килим на долівці – очерет,

На стінах осока ще не прим`ята,

Вже хата вся – зелена, мов намет.

Дажбоже мій, ти чарівник, естет,

Уявою душа твоя багата.

Зеленого вогню створив бо злет,

Оцю красу земну – зелені свята.

Здається, в день цей тріскає асфальт,

І упирі ховаються по норах,

Природа лік дає слабким і хворим,

Звучить її глибокий, чистий альт.

Здається, що увесь народ співає,

Його здоровий, вільний дух літає.

 7504 р. (Від Трипілля) (1996)

                                   КАпутін

                           Борітеся, поборете,

                           Вам Бог помагає,

                           За Вас правда, за Вас слава

                           І воля святая!

                            Тарас  Шевченко

Не будьте боягузами, вкраїнці,

Не піддавайтесь голосу зневір.

Серця наповніть мужністю по вінця,

Боїться хай триклятий бузувір.

      ГОРІЛКА, МУЗИКА І ФІЛОСОФСЬКИЙ КАМІНЬ

                          (літературна пародія)

                          ****

Ревнуючи, сповідую свій страх…

Тому в очах набрякла тінь спокути.

Мабуть отак і жив ночами Бах,

До звуків нескінченності прикутий…

                         СОНЯЧНИЙ  СМАРАГД

                                    (поезія в прозі)

Вона не мала пишних принад, як інші жінки – великих грудей, породистого тіла, довгих  мовби виточених красивих ніг, виняткової краси обличчя, фантастичних відтінків карих чи голубих чей, розкішного волосся, яке водоспадом хвиль спадало на округлі плечі… Все у ній було ніби звичайним – і одяг, і зачіска, і хода… Ось тільки йшло від неї дивовижне сяйво, яке не знати чому, манило, притягувало, магнітило єство якоюсь безкінечною добротою, тихим затишком серця, лагідністю українського вечора, який весь потопає у квітучих вишнях, котрі ніжно погойдує легкокрилий легіт…