Микола Антонович Верещака
 
Народився 1938 року в с. Воронівка Городищенського району Черкаської області. Освіта  вища, за спеціальністю - бухгалтер-економіст. Працював у системі "Сільгосптехніки" і у цукровій промисловості.    Зараз - на заслуженому відпочинку, мешкає в м.Черкаси. Має хобі - радіосправа і захоплюється поезією.  
Вірші почав  писати  в   2003 р. Друкувався в районних газетах "Вісник Городищини", "Сміла", обласній газеті "Нова доба" і журналі "Спадщина Черкащини". В 2008 р. надрукував свою першу збірку «Думок сталеві лемеші»  способом «самвидаву», а  завдяки сайту Уманського літературного клубу,  вперше опублікував свої вірші в Інтернеті.  

http://umanliteratura.ucoz.ua/

Перемога!  Перемога! 

Свято  навесні.

Вже  кінець  смертям,  тривогам, 

Вже  кінець  війні.

У нас є поети-політики, поети-художники... Поет-археолог наразі один - БОРИС МОЗОЛЕВСЬКИЙ. Його вірші пахнуть космічно-степовим вітром. Його поезія глибока, як небо України. Ігор ПАВЛЮК.

 — 1 жовтня готуюсь відзначити (для самого себе, звісно) 40 років літературної роботи. Сорок років, як останній ідіот, пишу вірші, і нікому (включно зі мною) це не допомогло. Але поезія — то не доля і навіть не карма: то тяжка хвороба із непередбачуваними наслідками для хворого. Втім, попри всю свою на перший погляд непотрібність і навіть шкідливість, ця психічна аномалія супроводжує людство впродовж усієї його, людства, притомної історії. А щодо моєї рідної держави, то поезія в ній протягом століть була всім. І найголовніше — чи не єдиною ознакою майбутньої можливої державності. Отож, попри всі наші політичні негаразди, я продовжую писати, точніше мені продовжує писатись.

Закінчується робота над новою книгою віршів, вона називатиметься «Хуга», і виглядає так, що це буде найскандальніша моя поетична збірка, попри всю мою нелюбов до скандалів і всіляких «піарів». Але так написалося.

А от де вже буде справжній скандал, то це у досить великій книзі спогадів, яку довго не наважувався розпочати, а оце розпочав. Просто нарешті вдалося переконати себе в тім, що написати всю правду про себе і тих, із ким зводила доля (про мертвих і живих), незважаючи на можливі судові позови і перспективу зіпсувати стосунки навіки з багатьма, варто. Без цієї правди важко буде зрозуміти і час, і людей, і всю велич чи не-велич того, що вони зробили чи наробили.

Дуже опечалений призупиненням виходу журналу «Сучасність», який редагував протягом останнього року і куди вклав немало часу і сил. Дуже сподіваюся, що у власників вистачить розуміння того, чим є «Сучасність» для України і розуміння того, що ми всі — причетні, може, лише тим і увійдемо до історії України, що вгробили цей журнал.

  http://www.day.kiev.ua/310414

Анатолій Чміль

         Вірші

Коротко про автора

Чміль Анатолій Михайлович народився

 в 1951 р. на Черкащині. Освіта середня -

спеціальна – електромеханік. Служив в

Радянській Армії. Вірші почав писати

ще в юності. Зрідка друкувався в місцевій

пресі. Пропонуємо нашим читачам добірку

віршів із поетичного зошита автора.