Ці рядки написані мною на прохання нашого керівника Національної заслуженої капели бандуристів України імені Г.Майбороди, народного артиста України Юрія Курача. Відтепер вони постійно звучать у концертних виступах капели, коли виконується цей номер.

Я хочу сказати про те, що знаю,
Про те, що не скажу більше нікому,

ДУША, ЩО ВСЕСВІТ ОБІЙМАЄ

Дорогому другові Олексію Тичку з нагоди прийняття його до лав Національної спілки письменників України.

Тобі вітання шлю із чудо-гаю

На радощах, мій друже дорогий!

Твоя душа усесвіт обіймає

І ошляхетнює його круги.

Я уклоняюся снігам,

У небо шлю ясні привіти.

Дерева моляться Богам,

Розкинувши, як руки, віти.

Зима пречиста, мов кришталь,

Дива одкриє не одразу.

Піднявши вгору білу сталь,

Стоять кущі, як дикобрази.

Це розгалужене гілля,

Як вени на руці неначе.

Всміхається усім здаля –

Немов уперше це побачив.

Готує вітерець сюрприз

В легкім грайливім колиханні.

Сережка срібна звисла вниз –

Дарунок це Богині Дані!

3.01.7523 р. (2016) Київ, ботанічний сад

ім. М.Гришка.

 16 г. 23 хв.

               ПОЕЗІЯ

Зі мною тут Поезія ходила,

Схиляючи голівку на плече.

І шепотіла, мов дівчина мила.

І променями пестила очей.

Зі мною тут Поезія ходила.

Зі мною тут Поезія літала,

За спиною висіла, наче ельф.

Натхнення чарівливе опахало

Відносило мене в небесний шельф.

Зі мною тут Поезія літала.

Увись мене Поезія водила.

І бачив я, як Велес розпростер

Перисті хмари, як орлині крила,

І слухав музику високих сфер –

Увись мене Поезія водила.

Вона на Землю грішну опускалась

В рожевім сяйві, наче  НЛО.

І всю її, немов концертну залу,

Наповнювала світлом і теплом –

Вона на Землю грішну опускалась…

25.12.7523 р. (2015) Київ, ботанічний сад ім. Г.Гришка,

Українська ділянка