Подзвонила Совість: - Алло, а Натхнення вдома? - Ні, немає, - сухо рубонула у слухавку Суєта. - Я тут, я тут! – рвалося з-за кухонної плити Натхнення до телефону. - Воно варить рибний супчик, - уточнила Суєта. - Передайте йому, щоб не зникало, - попросила Совість. - Я тут, я тут… - Ти ще не помило посуд. А потім… «горох у корзину, кукурудзу – в горщик…» Зелений годинник блимав «00:00», коли всі, і навіть Суєта, поснули. Натхнення добралося до заповітної кнопочки: - Здрастуй, Віндовс ІксПі. - Здрастуй. - Ти ще не спиш? - А ти? - Хочу написати щось гарне… - Пиши, - підбадьорив Ворд. І на екрані закружляли букви…
У всіх так буває, метушня заїдає...А потім дзвінок, чи цікавий вірш у інтернеті, креативний коментар на віршах і ніби уже і натхнення проснулося, і турбує, примушує брати в руки олівець.
Віршик в тему. Написаний давненько і не дуже досконало, але до Вашої теми підходить.
ВДОХНОВЕНЬЕ
На что мы тратим вдохновенье? Да все ж на то! Приготовленье, На завтрак,ужин и обед, Супы,салаты,винегрет, Уборку,стирку и шитьё. Такое вот житьё-бытьё.
Встречала Музу я вчера! С утра детей кормить пора. Её просила подождать, И от меня не убегать. Сейчас-сейчас! Освобожусь, И точно творчеством займусь!
Пока стихами душу грела, Картошка снова подгорела! Тут муж кричит:"Ты что,опять, На кухне будешь сочинять?! Я так от голода умру! Такой обед не по нутру!"
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
