Нагрівається від почуття, Підтоплюючи душу й тіло, Закипає потроху, Віддаючи спекотним зойком, Розходиться бульбашками, Пускаючи пару; І починає свистіти, Випльовуючи окріп; Залишає пухирі На тонкій матерії Внутрішнього світу, Зриває кришку… Ну, не серце, а чайник якийсь!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
Дуже цікаво!
