Микола Булат: «Тішуся, коли мене забувають хвалити» Газета "Місто" gazeta-misto.te.ua/.../
"...З великою приємністю згадую дівчину, яка зізналась, що почала писати вірші після перегляду моєї вистави за Олександром Олесем. Або жінку, яка лише через багато років зрозуміла і пробачила свого батька, що колись умисне пішов із життя. Приємно, коли люди завдяки твоїй творчості починають змінювати свої погляди на життя, відчувають душевне піднесення і очищення. Для мене це важливіше за гучність аплодисментів та кількість подарованих квітів. Кажуть, найкраща похвала художнику, коли під враженням побаченого забувають про похвалу".
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
