Звучить орган... Велична і тривожна мелодія наповнює серця... У цьому світі вільно жити можна, пізнавши тільки справжнього митця...
Я Вас не знаю зовсім, мій земляче, мій вірний, дивний і таємний друг... Вже двісті років Україна плаче, що сина їй несила повернуть...
Життя іде... Як пісня лине тихо... Як псальма, що немає їй кінця... І знов, ножем у груди, лихо вривається у юні ще серця...
Не знаю я, Максиме, Ваших псальм... Та відчуваю: більше так не можна! В церковній тиші ще звучить орган... Звучить так гордо... так велично... так тривожно...
Маєстро Березовський! Перший в історії української музики академік, який сягнув вершин професійної досконалості. Мала нагоду у Болоньї (Італія) пройтися його стежками. Дякую, що сколихнули пам"ять. Справді "велична і тривожна" музика його життя...
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
