"...отруйнішим із жал ти цілиш у свою охриплу душу" - боляче та влучно. А "пояс шахідки"!!! Прямо смертоносне порівняння. "...твої слова, неначе мерзлі квіти..."- те жало ще й вбиває кристалами льоду... "...лише не говори, що це мені не мало би боліти..." - у мене теж душа...когось вона ще може і врятує...
То жаль чи не жаль??? Треба б якось визначитися Початок мені не дуже, перші два рядки... надто ніякі як для твоєї майстерності. Або я не дуже зрозуміла, що ти хотів сказати... (Як на мене, трохи вінегрет: жало, політ, шахідка, квіти). Вибач. (Можливо, якби я не знала твоїх кращих віршів, я б сказала, що цей - чудовий. І це б теж було правдою). А так... люблю Петришина зрілого. Закінчення вірша сподобалось.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
