То не крила, лиш буйство свавільне стихії за спиною,
Огнегрива лошиця не питиме з рук твоїх , А́даме.
Кришталевої сутності власної виклично-звивної
Під стеклярусом неба клянуся: ніколи не зрадила.
Крізь вдомашнені ночі одвічно шукаєш мене ти, бо
Я не Єва, не рівня реберна, я – втрачене марево.
Гостре жало змії розітнуло покірливе плетиво…
Обростаю лускою парчевого болю всевладного.
Поміж яблучним стогоном плоті і райськими мантрами
Обираю шаленство розсічених стегон. Розкольниця!
Затаврована дівчинка-демон небесною вартою, –
Безупинний танок по сузір’ях аж щиколотки в синцях.
.
Дослухайся пульсуючих зір, що вичісую знуджено
Зі скуйовджених кіс пурпурово-ревнивого вІдтінку.
Бо криваві вуста розітнуть захмелілою ружею –
Заховайся і бійся надривних ридань в стиглих сутінках.
Оксаночко, у тебе з розміром все в порядку.:) Всюди по 17 складів. А звучання збивається тільки в одному місці і я думаю, що від збігу приголосних, лиш воно утруднює читання. Та тільки не в твоєму виконанні, бо коли читатимеш ти - я впевнена, буде неперевершено!
там не в кількості складів, а в їх наголошеності штука) РозкОльниця В синцЯх але то можна подати як авторський задум)))))))) типу - так танцювала, аж збила ритм)))
Є рада на те, складів поменшає, щиколотки замінять ноги (не оригінально, я знаю) але наголошеність з"явиться та що треба і звучання буде без спотикання, ну... майже.;))).
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
