Цієї осені не буде карнавалу: ти втомилася одягати маски.
Зрештою, позолота, як і фальш, скінченна.
Буде теплий вовняний шалик,
що цілком перекреслить витончений силует
експресивної і екзальтованої кавоманки
(і дрібку цинамону, проше пана… так складно чомусь знайти власне цинамон,
а не корицю у Львові).
І смаглявих гондольєрів з палкими поглядами теж не буде, навіть як варіанту втечі з депресії.
Краще хай буде депресія – абсолютна і всепоглинаюча.
Раз в житті потрібно пережити осінь істинно.
Дівчино, навчися врешті контролювати себе:
ці перепади реготу і сліз такі недоречні на тлі гречної галицької ментальності.
Надто багато себе страчено на випадкові романи,
які метастазно жерли час_що_не_повертається.
Дівчино, чи ж тобі мало, що стоїш на обліку у маммолога?!
А, може, власне тому… тобі завжди мало… неба!
І ти вкотре летиш сторчголов крізь усі пори року.
Де ж той рятівний вовняний шалик,
що має перетворити панну на непомітну сіру мишку…
От біда – він став діадемою…
Отже – карнавалу бути!
13.10.12
Надто багато себе страчено на випадкові романи, які метастазно жерли час_що_не_повертається. А ти жила сьогоднішнім днем і була безкінечно щасливою бо ти не виглядала його на білому коні чи при червоних вітрилах Тебе одні вважали легковажною, інші розділяли твої погляди на життя... Але і перші , і другі не знали тебе справжню!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
