Сплітається в світі цім чорне і біле, Любов і ненависть, могуть і безсилля, Зневіра і мрії, падіння і злети.... За грань зазирають віками поети.
І Ти зазираєш за грань мого серця - А я ще ніким не приборкана досі. Освідчень твоїх не боюся відвертих, Готова сказати самотності - "Досить!".
Щось дивне й бентежне у венах пульсує І збурює думи й без того шалені. Чи крихітку щастя Тобі принесу я? За гранню ночує любов незбагнена.
Як янгол нам стежку до щастя покаже - Ми пристань душі віднайдем дуже скоро. Й колись, як Ти мрієш, вовчицею вляжусь Тобі я на груди, приборкавши гонор...
Сплітається в світі цім чорне і біле, Любов і ненависть, могуть і безсилля, Зневіра і мрії, падіння і злети.... - не знаю чому, але мені подібні переліки подобаються і сам часто вживаю!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
