шпалери на моїх стінах ще теплі від твоїх віч що вчора своїм промінням навпіл розтинали ніч в маленькій моїй кімнаті що міцно сплела там-тут де місяць в вікні плескатий шукав у мовчанні суть аж поки сумний світанок не вивів зі сну чуття заливши жалі у рани без крихітки й співчуття розтявши на "до" і "після" для нас лише зриме "ми" навік вкарбувавши в пісню як двоє сплелись крильми... прошита безсонням стеля - віконце для самовтеч знов доля стежки нам стелить уламками порожнеч...
Наталочко, нехай не стелить доля нам уламками порожнеч!Нехай вона(доля) дає нам змогу бути там і з тими людьми з якими нам хочеться бути...вірш гарно читається.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
