СКАПУЮ КРОВ'Ю В РИМИ
Ось шкандибає Слово,
Втомлене в битвах грізних,
Хтось його обезкровив
В лапах своїх залізних.
Знищене і обдерте,
Сотні разів розп'яте,
Наче душею мертве,
Вбите жорстоким катом.
Ледве кидає погляд
В небо з жалів скорботне,
В погляді стільки болю,
Але вже зримий спротив.
Кинута кимсь монета
В церкві фальцетом стогне.
Підкуп, а чи пожертва?
Морок вростає в скроні.
Знову бруківка, суржик,
Беркут - криваві руки,
В серці холоднім - стужа,
Ближньому ближній - круком.
Ворог, мов звір голодний,
Душить дитя в колисці...
Досить ярів холодних!
Кров'ю - в сиру землицю!
Знову поет-провісник
Скапує кров'ю в рими
В пошуках вічних істин,
Хоче з'єднатись з ними.
Прагне себе наситить
Волею, наче птаха.
Боже, зціли нас світлом!
Слово, воскресни з праху!
| 
