Прозрій До дна душі! Слова зринають з серця, Що б'ється в унісон з вібраціями мрій. Крізь терня навмання, у світу круговерті, Не раз в обіймах смерті, На сяйво йдем зорі.
Промов Моє ім'я! Хай пристрасті вогненні Потоками весни вливають шал у кров. Спивай мене таку – стихійно-незбагнену, Вітрами обпале'ну, Що мріє про любов!
Прийми Моє тепло! Оманливих ілюзій Зречемося у мить, сплітаючись крильми. Ще вчора ти мене хотів лише у друзі, Я ж нині - твоя Муза, На завтра станем МИ!
Проси В небес дива! Нехай реальні стануть, У закутках душі захочуть прорости... На серця полотно тече штрихом останнім, Не знаючи вагання, Краплиночка роси...
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
