В лабіринтах світів, у ярмі протиріч, На межі протидій, в мерехтінні облич, Манівцями облуд, у тенетах оман, Розтинаючи млу, йдем наосліп крізь лан, Що колись приведе нас на Пристань Душі - В лоно янгольських плес, де йдуть Правди дощі, Що змивають з душі біль образ і журби, Де не ходять чужі, ні кати, ні раби, Де нескорений дух не зламати нічим, Де не зраджує друг, перед віч стоячи, Де облудні людці вже не матимуть прав, Де Людина - не ціль для забав і розправ, Де лукавства ножі вже не крають довір, Де немає межі, лиш безмежжя безмір, Де ненависть юрби не розчавить бажань, Де немає "якби", ні страхів, ні вагань, Де у сотнях згорань воскресає могуть, Де незримі є грані між Там і між Тут, Де в боях за життя не стікатиме кров, Де любов, каяття лиш помножить добро, Де фальшиві слова не лунають ніде, Де душа - без оправ, власну суть віднайде У ясному промінні найвищих прозрінь, І у вир небо-сині кидаючи тінь, Прожене усю скверну і морок світів, Засіваючи зерна у землі святі... Там не судять за те, чого ти не робив, Там не зрадять святе - бо Час Істин пробив, Там не буде розп'ять і роз'ятрених стигм, Там усе нам простять, якщо скажем - "Прости!"...
Так, Оленочко, дуже часто нам бракує мужності промовити оте заповітне "Прости!"... а від цього таке полегшення може настати як для душі, яка просить вибачення, так і для тієї, в котрої просять...
"Де не зраджує друг, перед віч стоячи" - спочатку здалось, що це найстрашніше, а потім оті "Де......" їх стільки: "Де ненависть юрби не розчавить бажань", "Де фальшиві слова не лунають ніде", "Де душа - без оправ, власну суть віднайде"................ А Пристань Душі...З Цього Берега - на Той...А посередині - Ріка Життя, де не треба робити того, за що судитимуть Там, де треба прощати і казати:"Прости"...І так б"є і піниться біля Цього берега життєва хвиля. Гарно і так щемно, Наталю. Спасибі!
Вінш написала пару місяців тому (коли повернулася з суду, де вкотре побачила "торжество справедливості" у всіх її проявах, мені ще деколи приходиться згадувати, що я адвокат...), а вчора подумала, що цього вірша буде доречно ще раз випустити у світ... Дякую, Олексію!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
