**************************** Весняна повінь всю мою душу заполонила, пташиний гомін мене зворушив, мов голос милий. З далеких далей, молю – "Озвися відлунням грому, щоб всіх печалей могла зректися, прогнати втому!".
Хай подих вітру мені шепоче про тебе, Милий, я сльози витру - для Тебе хочу зростити крила. Літаю в висі на хвилях марев, аж по під хмари. Молю – "Озвися до мене зараз, ким серце марить!".
Яскравий промінь мене торкає цілунком ніжним. Я йду додому - за небокраєм так дивовижно... Спочине серце моє зболіле в розлуці вічній. Всі грані стерто. Здіймаю крила. Вже небо кличе...
2001 -2012рр.
Вірш присвячений Атені Пашко, великій доньці України, поетесі, дружині В'ячеслава Чорновола, яка нині вночі пішла у Вічність...
Уже іде від нас покоління людей які вірили... І все робили для того, щоб на цих землях була свобода і людям жилося хоч трішки краще.Хай земля їй буде пухом!
Так, Олексію, на жаль, це покоління сильних духом відходить, нам же залишається бути гідними носіями тих світлих ідей, які вони виношували для нас і заради нас...
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
