Зміст гарний. Майже все добре.
Два неологізми.
Зневір – спишемо його на творчий підхід( бо загалом існують такі собі види іменників, які загалом не мають звичної нам множини, тому наприклад літературна мова говорить, мої зневіри. А от зневір будемо списувати на творчий неологізм.
Але для чого вживати мина? Заради розміру? НА МОЮ ДУМКУ це не правильно. Тоді потрібно викидати цілий катрен, і писати його іншими словами.
Вживаюсь в роль. Пробачте якщо щось, таке воно, життя, сповнене людьми, схожими на мене, говорять про те , чого самі не знають…

Отримати від Вас, Юрію, "майже все добре" - це наче золоту медаль на Олімпійських іграх
А щодо Вашого "писати іншими словами", я так розумію для того, аби там не було "неологізмів, скорочених форм та інших, притаманних у поезії викрутасів" - я залишу без реагування, сподіваючись лиш на те, що настане час і Ви збагнете, що Поезію в жодні усталені рамки не загнати, бо Поезія - це музика душі, у кожного з нас вона звучить по-різному...
Хай Вам щастить на шляху до самопізнання!

Я безперечно не вважаю себе кимось щоб щось пояснювати. Але я принаймні поясню свою думку.
Безперечно , як казав Пабло Діего Хосе Франсіско де Паула Хуан Непомусено Марія де лос Ремедіос Сіпріано де ла Сантісіма Трінідад Мaртір Патрісіо Руіс и Пікассо( відомий як Пабло Пікассо), світ ділиться не ремісників, які працюють в межах рамок, і митців , які за ці рамки виходять.
Дехто в своїх намаганнях вийти за рамки, обрізає слова та вчинює інші, вказані Вами, поетичні викрутаси.
На мою думки за рамки слід виходити дещо іншим способом, описуючи щось через образи які за своїм характером не властиві тому що описується.
Для прикладу таких описів наведу , Богдана – Ігоря Антонича.
Втомившись жаром, день
обличчя сонця вклав
в дві хмари, як в долоні.

І сонце нам услід
з хмар дивиться на світ,
немов Христос в іконі.
За побажання успіху дякую, взаємно та щиро зичу успіху Вам.

Юрію, ну чого ви вчепились до тих скорочених форм? В мене таке враження, що наша розмова нагадує розмову сліпого з глухим, та скорочені форми навсібіч вживають у нашій мові, а в поезії і поготів, ніхто з нас тут "не вигадує велосипед".
Визнаю, що те, що ви знаєте такі складні імена - великий плюс, але ж виходьте ви вже за ці рамки, скільки можна бути заручником?! Та якщо вже й вам там добре, до не намагайтеся затягнути у ці рамки весь світ - це марна справа!

Дуже гарний вірш, глибокий зміст! Хочеться зануритися в філофофські роздуми, але не важкі, а такі, як би це сказати... від яких отримуєш естетичне задоволення. Вишукано підібрані образи, слова... Все дуже подобається!
Але чому Юрій вважає, що "мина" - це неологізм, це просто скорочена форма дієслова "минає". Такі форми просто зараз "не в моді". Але я вважаю, їх використовувати можна і треба, якщо це надає віршу милозвучності.

Дякую, Ліліє, за моральну підтримку, хоч кожен має право на власну думку. Я в розмові часто вживаю скорочені форми, тому для мене це не є чимось особливим, я просто записую свої думки так, як вони у мене плинуть. І це не мусить усім подобатись...

Наталю. Важко читати цей колір шрифту. Краще чорний або синій.
Очі дуже напружуються, і тому більше чотирьох стрічок не осилила.....
Перепрошую...

Пані Наталіє, спеціально для Вас виправила на синій.

Дякую, сонечко.
Дійсно, очі уже з часом слабшають... а хочеться читати гарну поезію...

Це мені так перенеслось з іншого сайту і чомусь відразу не вдалось змінити колір шрифту, а після Ваших слів усе вийшло, тому дякую Вам і зичу здоров'я і тілу, і душі!

Подобається мені твоя філософська лірика, Наталю. Дуже подобається.
Вона така незвичайна... Її хочеться читати і... думати... і відчувати...
"Лиш Душа, спрагла світла, усі кривди світу прощає" - як мудро сказано!

Той, хто знає мене довго і добре, знає, що усі мої вірші - це ті викристалізувані цінності, які я сповідую все своє свідоме життя, це ті думки, якими промовляю до людей при будь-яких нагодах ( так вже історично склалось, що веду досить насичене публічне життя)... у мене так справді плинуть думки, вони формувались внаслідок власно-пережитого ( а не з мудрих книжок) і тому написання віршів ( а їх у мене тисячі) зводиться лишень до стрімкого занотовування власних думок... Для когось це - філософія, а для мене - наче повітря, яким я дихаю, це мій природний стан душі...

клас!!!!вірш неперевершений!!!!аж подих захоплює....

Тішусь, Анатолію, що перехоплює, значить - він живий...

Юрію, ну тут же не гурток української мови, ну не будуть тут Вас навчати елементарних азів, як ставити коми, відміняти слова чи скорочувати дієслова, ну почитайте літературу, багато літератури... навіть святі відразу горщики не ліпили...

Чесно кажучи, мав надію, що тут безперечно не шкільний гурток, але все-таки української мови.
Саме в граматиці цієї мови немає скорочених форм дієслів. Мова безперечно живе і міняється, але змінюється вона під дією чинників, здебільшого від літературних чинників. Але література визначається літературною мовою. Тому я , не поділяючи масового захоплення скороченими формами дієслова, виступаю проти них. Це моя особиста думка. Можливо не тільки моя. Але я радий вже тому,що почалась дискусія.

Та це навіть не дискусія, Юрію, в інтернеті можна знайти сотні матеріалів, де описуються допустимість скорочених форм в українській мові, особливо в поезії... ну справді, ви мене дивуєте, з якої планети ви до нас прилетіли?
Так можна договоритись і до того, що ви - противник поезії і будете нас усіх тут закликати писати прозою. Ви на хибному шляху, мушу вам сказати...

Інтернет не визначає українську мову, її визначають правила. Те що ми розмовляємо на різних мовах я зрозумів. Тому , наразі, вже безпредметну дискусію закінчую. Предметну залюбки продовжу при першій нагоді. Щось мені підказує, вона не заставить себе чекати…

Юрію, почитай "приват"