Люблю зимовий тихий вечір,
Коли, накинувши на плечі
Пухову хустку, відпускаю
Свої думки на волю. Знаю -
Твій образ з пам"яті не стерти,
Він виринає знову вперто
В моїй уяві. Рідні очі,
Що цілувала я щоночі,
Такі сумні. Стискаєш руки.
Як пережити мить розлуки?
Дарма повторюєш - не сердься,
Тривожно б"ється в грудях серце,
Бо я кохаю і в надії
Малюю знову світлі мрії:
Одного дня в зимовий вечір
Ти обіймеш мене за плечі...