Такий, як всі!... Слова красиві Злітали з вуст, як полохливі З квіток метелики. До ночі Дивились в душу карі очі, І я повірила... Та знову Вступила з власним серцем в змову, І помилилася. Від болю Не нарікатиму на долю. Не залишається нічого, Як повернутися до свого Життя печального. Без тебе Вмирає кожен день. Та небо У снах мені дарує крила, І знову чую ніжне "МИЛА", Тепло обіймів, стукіт серця... Та тільки ранок увірветься У тишу спальні - розумію, Що ти життя моє розвіяв, Немов пісок з долонь. Звикаю. Переболить душа, я знаю, Лікує час... Рожеві мрії Окрилять зраджені надії. Життя триває... Знову тихо Хтось шепотітиме на лихо Слова чарівні. Прошу Бога: Благослови мою дорогу, Даруй омріяне кохання Без болю, зради і страждання.
Немов пісок з долонь. Звикаю. Переболить душа, я знаю, Лікує час... Рожеві мрії Окрилять зраджені надії. - Це і є життя!Сьогодні так, завтра по іншому...Що чекає нас у дні які попереду, може нове кохання, нові мрії.Життя продовжується.Хороший вірш!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
