Танго над прірвою Зімкнені очі. Мить лише вирвана В смерті потоці. Крок уперед і назад знову крок. Музика вітру диктує стрибок. Ноги летять, наче виросли крила, То вже під ними хитається брила. Та твоя доля то вічний порив, Знов пірует і з минулим розрив. Вітер рве коси легкі за плечима, Світ закружляв тобі перед очима. Вже не страшний Мефістофеля сміх, Фауст у тобі тепер переміг. Танго твоє аж таке відчайдушне, Смерть переможена впаде бездушна. Танцем борися за промінь життя, Сонячні мрії, тривог забуття. З гуркотом в прірву покотиться камінь, Сонце заходить уже за горами.