Парує кава в мокрий ранок,
Холоне проспаний сніданок,
Не хочу думати про завтра,
Заснула міцно вірна варта.
Та доля стала на порозі,
Їй опиратись я не в змозі,
Веде вперед новий світанок,
І відповідь із сотні ланок.
Тоді вперед по білій смузі,
Аж доки є ще вірні друзі,
Кінець можливий став початком,
Іще не все пішло в нотатки.
Побачила назву "Світанок" і завітала. Я дуже люблю світанок. Люблю просто розчинитися у ньому, придивитись як світ тане, як народжує ранок, як висріблюють, вимолюються роси, як небо вичісує - виплітає коси, як цілюще ллється мелодія тиші. і ми стаємо глибші, інакші... Дякую за Світанок.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
