Можна кричати вже скільки завгодно Болі розділить безжальна безодня, Нащо ж зізналась примхлива самотність, Що усвідомлює невідворотність. Хочеться в жалощах втратити світло? Небо сльозами обплутає спритно. Нащо виводити з пам'яті сірість? Не для розмови нажахана прикрість. Спротив очікує сповіді щирі, Відсіч отримають спроби примирень. Що ж німота не панує у світі? Крапля до краплі у море розлиті.