Віолончельний плач на Кайзервальді Це вже осіння музика одвічна, В тій осені усе здавалось звичним Якби не голос спогаду Вівальді. І навіває пишне жовте листя Кохання спомин, затишок колиски, Тепло каміну і гуцульський ліжник, Настояний на травах чай іскристий. Так гарно охолонути від спеки, Так втішно відпочити вже від літа, Згадати плани близькі і далекі, Нові зростити повечірні квіти. Старий трамвай везе кудись у казку І хочу, щоб тривала ця мандрівка, Щоб раптом я отримала підказку Де тиха пристань, втрачена криївка.