І що, скажіть, у тому злого, Коли вперед веде дорога? Шукає кожен свою стежку, Свою гаптовану мережку. Чому буває, що даремно? Ще й боляче і неприємно. У кожного своя невдача, Та не зізнатись в ній, одначе. До сонця прийдуть перемоги, Незнані їм перестороги, Зруйнує все одна поразка, Коли невчасна вже підказка. А можна мандрувати просто? А може лісом, або мостом? Забути вічний шал змагання? Чи вдасться вийти без вагання?