(10) Мені насняться вірші про будяк, (11) який росте над Кременчуцьким морем, (10) про танці, руки, потаємний знак, (11) про цвіт рожевий і колючі зорі...
(10) Про те, що зачаклований, мов принц, (11) стоїть, мов казка давня, призабута. (10) На нього лиє дощ - лови, бери, (11) бо в серці зрада - як гірка цикута...
(10) І я танцюю - так, отут, тепер, (11) я розганяю чари рухом тіла... (10) Довкола натовп вражено завмер - (09) бо справжній принц - в моїх обіймах!
Десять, дванадцять, один, чотирнадцять, вісім і дев'ять, чи сорок і п'ять, тридцять, п'ятнадцять, нуль і сімнадцять! Тільки отак тепер будем писать!))) І, головне - зміст глибокий!;)
Та не так складно той останій рядочок доробити.. можливо він і був дороблений в оригіналі.. а коли набиралось щось пропустилось... але можна писати по різному. кажуть дуже дорого цінуються картини намальовані повітрям що вилітає з сопла турбін літаків якщо в це повітря кидати шматки фарби.. не пікасо правда.. але теж мистецтво... правільно кинути шматок фарби...
О, Юро!.....Це мій урок ти так засвоїв...Але засвоїв кульгаво...Якщо бачиш тут проблему та ще й через це включаєш привселюдно свій "калькулятор"...Мені стає соромно...Вибач...
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...