А час – неосяжний, як всесвіт; Невловний, як місячний промінь… Мій дім – на тривог перехресті. Спокійно і затишно – в домі. Де хороше біля каміна Вино смакувати чи каву, Або, з кошеням на колінах, Поринути в книжку цікаву. Де можна про сум забути, Занурившись у серіали. Де легко собою бути, Піднявши з душі забрало. Де просто все – аж банально. Сім’я. І рутинна робота. Де в звичних речах тривіальних Мить щастя – відчутна… на дотик.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
