Тіло вкрилось потом, Сниться дивний сон, Лісовим болотом, Лине звірів стон. Грім пронісся лісом, Зашумів в степах, Залунала пісня, І прогнала страх. Лісові народи, Вороги вовків, Рвуться на свободу, З лапищ хижаків. Білки та олені, Зайці й ховрахи, Рішучі,шалені, Справжні вояки. Їх на праве діло, Ведуть вожаки, Вчать « Рушайте сміло, З відчуттям руки». Тільки осліпила, Протестантів лють, Що вони є сила, Так і не поймуть. Через те не бачать, Хто їх вожаки, Це ж не їх задача, Вони – пішаки. Ведмеді й лисиці, Їх ведуть вперед, Ситі, товстолиці, Люблять м'ясо й мед. Через те і прагнуть, Скинути вовків, Й вгамувати жагу, Хижих животів. Хто на щирість бідний, У своїх думках, Той не травоїдний, А справжній хижак. І ведуть лисиці, Зайців на війну, Ось що може снитись, У страшному сну.
Категорія: Юрій Федик | Додав: юра (16.01.2014)
| Автор: Федик Юрій Михайлович
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
