Хоча тебе я не забуду,

Бо не судилось це мені,

Душі римовані етюди,

Я скоро всі спалю в вогні.

Зітру з сторінок Інтернету,

Сліди гарячих почуттів,

Тяжких падінь, високих злетів,

Та не потрібний тобі спів.

Одіну маску та в народі,

Стану «Сонетом» чи « Віршем»,

Напишу тисячі пародій,

І засмію душевний щем.

І вже ніколи не стурбує,

 Тебе дзвінок чи єс-ем-ес,

Бо той хто був як вітер буйний,

 Буде нести мовчання хрест.