Я навмисно, нічого не пишу,

Хоч вогонь у душі бринить,

Я холодну, сповідую тишу,

І небес , прозору блакить.

Павутинками бабине літо,

Пророкує – вже йде зима,

І кружляє зажурений вітер,

Завиває сумом в димар.

Я живу, кожен день як останній,

Не турбуюсь про майбуття,

У мовчанні ,одвічна є тайна,

А в  коханні, є сенс життя.

Поцілунками з присмаком вишні,

Почуттів,  натягнеш струну,

Я тоді безперечно  напишу,

Що  кохаю,  тебе, одну.