Вільний переклад

А.Блок «Есть минуты, когда не тревожит».

Є хвилини коли не турбують,

Буревії життєвих шляхів,

Хтось биття твого серця почує,

Очі в душу, заглянуть ясні.

Все мирське, пропаде і розтане,

Наче в прірву, глибоку без дна,

І над нею повільно повстане,

Тихим щастям, веселка ясна.

Безтілесна, красива та юна,

Доторкнеться до нервів душі,

І розбудить натомлені струни,

Що народять співучі вірші.

Текст оригіналу

Есть минуты, когда не тревожит

 Роковая нас жизни гроза.

 Кто-то на плечи руки положит,

 Кто-то ясно заглянет в глаза...

 И мгновенно житейское канет,

 Словно в темную пропасть без дна...

 И над пропастью медленно встанет

 Семицветной дугой тишина...

 И напев заглушенный и юный

 В затаенной затронет тиши

 Усыпленные жизнию струны

 Напряженной, как арфа, души.