Олексій Тичко
поезія "Дякую тобі”,
альманах "Ірпінські поетичні зустрічі”
(Тернопіль, 2012)
"Я щиро дякую тобі
За ті слова, що ти сказала.
Нехай літа не молоді,
Та смакувала чорна кава.
Серед чужих і голих стін
У ароматах безнадії
Прийшов на пам'ять раптом Грін,
Романтик паруса і мрії.
Я знову дякую тобі,
Що мрії мали різнокрилі,
За шторм в застояній воді.
І ревнощі... забуті... милі..."
Пародія
Ілюзії вітрил і кав…
Романтиків скінчúлась ера?
Ти гарна й мудра – я це знав,
Та щоб ревнива, як пантера?
Ще був би привід – то нехай…
Яка помада? М'ятий одяг?
Але кричи, кричи давай –
Твої слова мене заводять!
Мені би з десять літ назад
(Бо що ж ті голі стіни винні?)
Але пробач… той аромат…
А з ким ти пила каву нині?
Відводжу погляд від колін
(Думки про те, що зветься раєм).
Прийшов на пам'ять раптом Грін,
Але пішов… Не заважає…
…Спасибі, Серденько моє –
Ми як колись, від щастя п'яні!
Тайфун в воді, яка вже є!
А що було би в океані?
Іване, друже, дякую!Ти вмієш м'яко і без зла пройтися по віршах...Хоча я тобі колись казав( у Чернівцях), що можна і глибше копати, підсилювати. Я особисто на тебе ображатися не буду!Ще раз - дякую!
Вікторе, ну хіба ти ще не зрозумів, що Іван пише дійсно з любов"ю, тактовно, інтелігентно ( я вже не говорю, що смішно :D).Я думаю, що автори на нього не ображаються. Молодець, Іване!!!
просто неперевершено!!!після зустрічі з Іваном Гентошем почав зачитуватися його пародіями!!!наснаги Вам,Іване, і далі радувати нас і дарувати хвилини позитиву...)))
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
