Я мовчу. Розгубила слова всі.

                     Тиха осінь мене полонила.

                     Я учора на листі у лісі

                     Цілий день до зорі ворожила.

                     Упивалася бабиним літом,

                     Захмеліла від соку калини,

                     И прощальним теплом обігріта

                     Всі до краплі слова розгубила.

                     Не питай, чом мовчу і журюся -

                     Винувате то бабине літо.

                     Я боюся, якщо озирнуся,

                     А життя моє майже прожите.