Я міг би тебе і не
знати, Зустріти та мимо пройти. Довкола стежинок багато, І
тільки одна – де йшла ти. Я міг не промовити: - Здрастуй! Кудись
подивитися вбік. Буденного спокою царство Сміється тепер
звіддалік. Я міг би іще без кохання Прожити хоч тисячу літ. Та
нині собою ти, панно, Для мене затьмарила світ. Я міг би, повір,
мій гнобитель, Забути давно твій поріг. І навіть тебе не любити Я
міг би, але я не зміг!..
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
