Ніч, заласкавлена тьмяними блисками,

Стала удавана й чудна, як грим.

Злотом зігріте чи сріблом обприскане,

Скло не здається уже крижаним.

Прозолоть зоряна, сутінню здимлена,

Плаває, висне, стоїть за вікном.

Яблуня, вітром обдмухана видимо,

Сіється м’яко сріблястим сніжком.

Місяць уповні вилискує золотом

Аж проясніла навколо пітьма!

Тиша така, що я чую, як холодом

Сковує землю поволі зима.

07.12.12