Марніє день, як присмерк синій, Згасивши всі свої вогні. Жбурляє снігом хуртовина, В обличчя цілячись мені. Неначе двір обносять муром Сніжинки хутко звідусіль, Коли громадить кучугури Вздовж тину дужа заметіль. Сховаюсь, певно, за снігами Од вас я, друзі, до весни, Бо, як ведмідь, давно затямив, Що взимку час пірнати в сни.
22.01.12
Категорія: Віктор Кучерук | Додав: Did (24.01.2012)
| Автор: Кучерук ВікторE
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
