Примхливою красунею В мереживі завій, - Зима лишилась юною У пам’яті моїй. Постійно неусталена, Зникала крадькома Морозом підкрохмалена Зірчаста бахрома. Вдивляючись у небо я Чекав, немов маля, На те, щоб білі лебеді Знов сіли на поля. Збиралася із силами Зима не день один. Махала довго крилами Невтомних хуртовин. Сніжинками сріблястими Вкривалась рябизна. До обрію розпластана Біліла далина. Відрадою і втіхою Не в снах, а наяву Зима ходою тихою Казала: "Я живу…”
Категорія: Віктор Кучерук | Додав: Did (01.02.2012)
| Автор: Кучерук ВікторE
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
