Можливо, справді посеред зими Мене знайшла матуся у капусті, - І зігрівала теплими слізьми, І загортала обережно в хустку. Можливо, справді змалку голос мій Лунав у хаті гучно із колиски, Що вся рідня збігалася мерщій До мене дружно, як в обід до миски. Можливо, справді шибка, мов струна, Вночі од співу просто деренчала І мати посміхалася сумна, Дивуючись нестерпному вокалу. Можливо, справді соску я не брав, Заучуючи пісню учорашню, - Й недосипала в пошуках забав Для мене довго мати бідолашна. Напевно, це все коїло на зло Матусі непокірливе малятко, - Щоб рук її натруджених тепло Мене обігрівало досі в згадках…
04.02.12
Категорія: Віктор Кучерук | Додав: Did (05.02.2012)
| Автор: Кучерук ВікторE
Вікторе, так передати любов Матері зміг тільки Син. "І мати посміхалася сумна, Дивуючись нестерпному вокалу", "Щоб рук її натруджених тепло мене обігрівало нині в згадках…". А оті "п'ять хусток"...То пошук можливостей в неможливості. Спасибі!
Софійко, дякую тобі. Риму "п'ять хусток - капусті" я просто знайшов, коли скористався "Словником українських рим" виданим Інститутом мовознавства ім. Потебні, отже писав без жодних сумнівів.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
