Г. К... Моя відрада – ніжна і терпка, На пестощі та ласки зголодніла, - Чому тремтиш, коли моя рука Торкається натомленого тіла?.. Душі шаленство й серця ненасить, Я не згубив, не вивітрив, не втратив, - Дозволь мені тебе іще на мить Уранці напівсонну обійняти. Моє кохання на своє помнож Без марних слів і жахів перевтомлень, Бо сіються цілунки, наче дощ, На тебе всю без пізніх засоромлень. А ще пробач, що вічний мандрівник Тобі приніс неспокій безсумнівно. Прости за те, що вдосвіта не зник – Закоханий, безтямний і наївний… 19.05.12
Категорія: Віктор Кучерук | Додав: Did (26.05.2012)
| Автор: Кучерук Віктор
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
У Віктора продовжеється цикл віршів "Ранкова любов"! Та всі такі, що аж ух!
