За вікном буревій шаленіє, Обриває пожовклі листки. Замітає багрянцем до мрії Задавнілі ледь зримі стежки. Заметіль кольорів мерехтливих Потьмянілим прибоєм шумить. Сум вщухає в душі і глумливо Оживає підступно умить. Промайнуло, мов сон, ждане літо На вибоїнах болів і мук. Тільки сонцем я був обігрітий, А не ласками милої рук. Не збулось, як гадалося в мріях Навесні наодинці тайком… На руїнах надій шаленіє Буревій сподівань за вікном.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
