Навкруг сипнувши поруділим пилом, Пронісся вихор, як знайома тінь. Здригнулась шумно вишня, мов вітрило, Йому нагнувшись низько навздогін. А він рвонувся від села до річки, Ламаючи і стебла, і гілки, - Неначе я колись до молодички Через чужі городи навпрошки. Траплялося отак зі мною завше, Коли нараз хмелів од почуттів, - Струнку вербу на березі спіткавши, Він бавитися з нею захотів. Зігнув на мить довірливу й покинув, Погнавшись далі в пошуках забав. Верба тужила співом солов’їним, А пил, як сльози, з листя опадав... 07.08.12
Категорія: Віктор Кучерук | Додав: Did (08.08.2012)
| Автор: Кучерук Віктор
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
:)
