Сонце золотило обрій на світанні, Пахло свіжим вітром і настоєм трав. Танули в низинах клаптики туману І у річці відсвіт неба вигравав. Гай зеленолистий гомоном і співом Наповняв безкрайній, занімілий світ, - І на мить здалося, що стою щасливий Я на півдорозі безбережних літ. Що мене штовхає знов життя у спину, Серце калатає в грудях, наче дзвін, А красуня вічна – рідна Україна, - Йде мені назустріч із усіх сторін!.. ..08.05.12
Категорія: Віктор Кучерук | Додав: Did (10.05.2012)
| Автор: Кучерук Віктор
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
