Зорі усміхаються з – за хмари,

Ніби добрі очі з – під повік

Тої жінки, про яку я марив

Зимними ночами звіддалік.

Серденька зболілого кровинка

І душі відрада та жура, -

Наді мною височіла жінка,

Наче непідкорена гора.

Повна щастя і хмільного соку,

Та бажань нестримних навесні, -

Де вона, чаклунка кароока,

Заблукала в березневі дні?

Я дивлюсь засмучено угору,

Ледь погаснуть вранці ліхтарі, -

Там лишилась привидом прозорим

Тільки тінь яскравої зорі.

12.03.12