Вчорашнім, теперішнім і майбутнім

Вздовж вулиці гірлянди ліхтарів

Укриті пилом жевріють ночами, -

Тому стоїть і темінь перед нами

Й позаду ми не бачимо слідів.

Так, навмання ступаючи ногами,

Я з вами поруч ще учора брів.

Багато шуму в тиші німоти,

А світла у пітьмі було замало,

Коли мене до себе ви гукали, -

Тож і не зміг до вас я підійти.

Та ви мене, напевно, й не чекали,

Збираючись ізнову у гурти.

На сірім тлі заплаканих небес

Зруйноване життя і спопеліле.

Невже таким ви бачити хотіли,

Омріяний людьми наш край увесь?

Не хочу і не стану від невмілих

Чекати перевтілень і чудес.

За себе я єдиний відповім, -

Та хай мені із вас розкаже кожний,

Чому у мене нині двір порожній,

Коли так важко вік працюю в нім?

Хай буде вам від слів моїх тривожно,

Як жити через вас сьогодні всім!