Ну, як мені замовкнути, коли Тріщить на річці полохливо крига, А хмарка посіває з – під поли Сніжком принишклий у задумі вигін. Тремтять навкруг налякані сади, Адже завидна передчасно бачать, Що завірюха пробує лади Зі стогоном та сміхом нетерпляче. Судомить навіть волохатий сніг, Підхоплений вітрами із обочин, Уздовж яких тихенько глід заліг У кучугурах, наче потороча. Під стріхами туркочуть голуби, Скорившись мимоволі примхам долі, - Бо зголоднілі мерзнуть півдоби, А так би десь гуляли на роздолі. Пливе зими холодна течія, Штовхаючи хвилину по хвилині. Дрімає в сні натомлена земля, А я ніяк заснуть не можу нині. 30.01.12
Категорія: Віктор Кучерук | Додав: Did (30.01.2012)
| Автор: Кучерук ВікторE
Значить, любить Ваш ЛГ зиму, якщо ніяк заснуть не може. Він запримітив все, як тремтять налякані сади, як судомить волохатий сніг, відчув тріск полохливої криги...То як же можна спати, відчуваючи незриме оку, пускаючи в хід свою уяву?.. Ох і гарна пора року - зима! Я теж її дуже люблю. Спасибі!!!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
