Вона не вперше і не вдруге Зі мною поруч, ніби тінь. Чомусь не зрадить, як подруга, І не втече у далечінь. Не заховається у хащах Завулків марних сподівань, - Мов мрія давня та боляща, І любить завжди перший план. Вона не вперше і не вдруге, Прийшла у образі блідім, - Немов гніздечко птаха – туга В моїй душі будує дім. Звела вже стіни із утоми, Покрила болями весь дах, - І покотилася із дому В моїх небажаних сльозах. І навкруги посутеніло. Подаленіло, відгуло Життя, а тіло обважніло. Бо смутком сповнене було…
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
