Г.Ф…
Ти серце
очистила муками болю
Від гнилі омани
наївних надій
Тоді, коли вже
покотилось поволі
Під гору життя у
жалобі німій.
Ти змусила душу
мою нерозквітлу
Від радості
сяяти на самоті
Тоді, коли
теплим промінчиком світла
Її обігріла в
холоднім житті…
Зійшла ти зорею
і впала за обрій
На відстані міри
моїх почуттів,
Бо я іще досі
відтворюю образ
В уяві отой, що
мене оживив.
03.12.12
|