Оживе, забринить, залоскоче Душу звуком казковим вона, - Ніби серця торкнутися хоче, Повна радості й туги, струна. Забринить, сколихне і відлине, І повториться знову, і знов У веселому співі пташинім, І в тривожному шумі дібров. Залоскоче, сп’янить і збентежить Призабутим, безжурним, ясним, - Тим, що бачилося безбережним Колись, певно, не мною одним… 06.05.12
Категорія: Віктор Кучерук | Додав: Did (06.05.2012)
| Автор: Кучерук Віктор
так, Вікторе, струна може і розвеселити, і увігнати у печаль. Все залежить ввід композитора, поета та виконавця. Згадайте "Рідний край" - вірш супер-патетичний, а музикою можна і пом"якшити, і веселим зробити...
Ота струна перестає бриніти лише тоді, коли відлітає душа. Правда, проблема в тому, що ми глухі, здебільшого, ще за життя... Це прекрасно що Ви і Вам подібні умієте чути!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
