Ще буде довго диким поле, Поміж скоцюрблених лісів, Від радіації неволі Страждати з тих весняних днів, Коли охрипле гайвороння Вкривало землю, як шрапнель, Уранці й билось у віконня Затишних прип’ятьських осель. І ми, тривожні та скорботні, А ще на долю дуже злі, Пішли, мабуть, безповоротно З частинки рідної землі…
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
