Рибалки розповідали, що ще й не таке бувало...)) Олексію, ти вже не перший мене про те запитуєш, а значить мої слова викликають довіру. Мені просто пригадалася велика повінь 1972 року та вишеньські луги після неї - скільки ми там у низинках риби ловили...
Вікторе, я вірш ще вночі прочитала і сумнівів не було, що це не вигадана історія. Ну, хіба щодо розмірів самої героїні..., або взагалі, чи саме щука там була, а може і карась... Гарно, реально і просто описав. Подобається!
А нам, Анатолію, треба подумати про щуку з Кременчука :D Чи не так? Згадайте нашу останню розмову. Анатолій скромно мовчить, що він живе на березі мальовничого Кременчуцького водосховища (саме тому й на рибалку захотілось!) і наші поетичні зустрічі мають відбутися саме там...Тому, щуки і лящі тримайтесь!
А у нас греблі рвало і ставки розливалися, то ми, малі, тазиками без дна рибу ловили: бачимо, що пливе - мерщій тазик кидаємо і риба у пастці. Згадала бородатий анекдот про розповіді рибалок. Нагадаєш, Вікторе, в Умані розкажу, бо показувати треба.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
