Нерівний бій під Крутами рокоче Між нами досі в мирному житті, Бо хтось про подвиг позабути хоче, Скорившись очевидній сліпоті. Неначе на Аскольдовій могилі Весь Київ хоронив колись не тих, Що Україну боронить хотіли Ціною власного життя од лих?.. Одне з них наближалося зі сходу, Маскуючи за гаслами єство Зажерності своєї десь насподі Й показуючи сили торжество. Та бачив люд уже сліди свавілля, Що світом розповзалося мерщій. Наперекір дорослому безсиллю Юнацька мужність ринулася в бій. Пекучий біль од розчерків багнетів Жадобу волі стримати не міг, Хоч їх атакували вже утретє, Збиваючи чисельністю із ніг. Знеславлені вояки Муравйова Свинцю не шкодували та вогню, - І юність помирала поступово Під Крутами в нерівному бою…
Ви тільки не запитуйте – навіщо Так рано класти голову свою? Для чоловіка доблесть є найвища – Померти непокірливо в бою!
24.01.12
Категорія: Віктор Кучерук | Додав: Did (28.01.2012)
| Автор: Кучерук ВікторE
Тема складна, історики і зараз ламають списи у боях за істину...тут знову попрацював "старший" брат і вніс свої корективи, але як би там не було, а подвиг був!
Бій під Крутами
Нерівність сил у чистім полі. Розтанув сніг від теплих гільз. Усе до купи: люди, коні, Тачанки і соломи віз. Студентські пальта і шинелі На полі битви біля Крут. У рай для душ відкриті двері, тризуб і стяг упали з рук. Прийшли під Крути тільки триста, Спартанський дух, немов воскрес. Упали, як у осінь листя, Тілами вкрили сніг увесь. Сусід північний - брат чи ворог? Втоптав у сніг усі стяги, А вітер ніс на Київ порох І дим неволі навкруги… 2010р.
Я читав уже цей твій, Олексію, вірш на "Анумо...", запам'ятався він мені. Звертався колись і сам до ціє теми, нещодавно, як бачеш, повернувся знову. Болить...
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
